Історія села Черняхів
Із літературних джерел: Похілевич, "Сказання про населенні місцевості Київської губернії.", Київ, 1864 рік. "Про саму назву села Черняхів народні перекази говорять, що назва села Черняхів походить: в давнину ці, нині лісостепові місця були покриті дрімучим лісом, в якому простолюдини або чернь ховалися від набігів татарських. Звідси і назва села Черніхов (місце де ховалась чернь).
За іншими переказами першими поселенцями цієї місцевості були ченці. Землі навколо поселення належали до Києво-Печерської лаври. Саме поселення називалося Черняхів, від слова "чернь"-робочі монахи.Це підтверджуються розкопками, що були проведені на території села та розкопок місця церкви Івана Богослова, зруйнованої в роки Радянської влади. Підчас розкопок знайдено поховання монахів, в могилах яких знайдено декілька кадильниць, які клали їм до могили. Населення довгий час платило податки до Києво-Печерської лаври.
Точних даних про дату заснування поселення Черняхів нема. За одними джерелами село засноване у 15столітті, як поселення черні, що ховалось від татарських набігів. За іншими джерелами дата заснування поселення набагато давніша 3-14 століття, як поселення чорноробочих монахів. В давні часи згідно розкопок Хвойка 1901 - 1903 рр. давнє поселення розміщувалось вздовж заболоченого русла річки Кобрин, на її східному березі, яка протікала в балці. Балка захищала від холодних вітрів і була сприятлива для проживання. Протяжність поселення досягала 250 метрів X 100 метрів. Село оточене частоколом, що захищав від ворогів та звірів. Населення займалося ловлею риби, мисливством, землеробством. Землі навколо поселення займав дубовий та липовий ліс.
В кінці XIX сі археолог В.В. Хвойко на окраїні села біля с. Верем'я відкрив могильники. В них були знайдені гончарні вироби, прикраси з бронзи та кісток, фрагменти знарядь праці. Все це ввійшло в історію, як пам'ятка Черняхівської культури південних слов'ян, які вели осілий спосіб життя, а землеробство було їх основним заняттям.
В 1962 році знову були відновлені розкопки за участю кандидата історичних наук Є.А. Симоновича та учнів Черняхівської середньої школи під керівництвом Мироненка Ілька Даниловича та Овчаренка Артема Степановича. Матеріали розкопок точно розкрили характер землеробства на території Черняхова. Знайдено в посудинах обвуглені зерна, а також відбитки полови й соломи в глині. Виявлено багато землеробських знарядь і кісток домашніх тварин. Жителі користувались кремнієвими серпами. Зерно зберігали в великих глиняних посудинах або в зернових ямах, обмазаних глиною. Розмелювали зерно на овальних кам'яних зернотерках. Житла споруджували з колод і пруття, вкривали шаром глини. Стіни розмальовували білою, червоною і жовтою фарбами. Дах був двосхилий із очерету або соломи. В центрі житла розташоване було місце з каменя для вогнища. Деякі складали піч із глини.
Були проведені розкопки і в напрямі до села Верем'я. Під час розкопок були одержані цінні матеріали для вивчення історії східних слов'ян. Тут були виявлені поховання стародавніх часів скіфського періоду III - II тисячоліття до нашої ери. Біля скорченого трупа, покладеного на бік, було виявлено рештки їжі. наконечники стріл, В іншому могильнику були виявлені посуд, жіночі прикраси, залізні прядки, намисто, кам'яні знаряддя праці. Черняхівський могильник мав переважаючий південно-західний напрямок, що дало можливість для встановлення правильної картини встановлення і розвитку ранньослов'янських племен.
В XIII ст. на Київську Русь вчинили напад монголи під керівництвом хана Батия. В 1240 р, заволодівши Києвом, монголи були і на території с. Черняхів. Селище було спалене, а люди були винищені.
На зміну монголам, які були вигнані з руських земель, почали насувати нові вороги - поляки. Посилився наступ поляків на Україну на початку XVII століття. Бідні люди, не бажаючи бути поневоленими, тікали від польських магнатів на малозаселені землі і там оселялися. Оселялися втікачі і на території села Черняхова. Ще і в цей ліс навколо села був дубовий ліс, який з часом був вирубаний. Місце, де був ліс, стало називатись "дубиною".
За переказами, в 1632 р. в "дубині" відбулася рада, в якій брав участь метрополит Ісаїл Конинський - представник православного духовенства, та інші, які були незадоволені пануванням шляхетської Польщі.
За Дубиною була могила, яка мала форму кінської підкови. На могилі завжди можна було побачити спостерігачів - козаків, які дивилися чи немає поблизу ворога. Коли наближались вороги, то дозорці давали знак людям.
Друга могила називалась Довгою або Редчиною. В ній було вирито великий підземний прохід, де козаки й повстанці ховалися самі і ховали зброю. Прохід був дуже довгий і глибокий. При розкопках могил було знайдено козацьку зброю, скелети коней і людей. Про те, що в Черняхові були козацькі загони свідчить назва окраїни села Козацьке.
На початок XVIII ст за часів правління Петра І, який повністю підпорядкував церкву державі, знищивши патріаршество і на чолі управління поставив Сенод. З того часу с. Черняхів перестало залежати від Києво - Печерської Лаври і стало державним.
Пана на території села не було, тому й населення належало державі. Згідно літературних джерел Похилевич "Сказание о населённьїх местностях Киевской губернии". Київ, 1864 р. Черняхів в трьох верстах вище села Верем'я при тій же річці Бобриці /місцева назва Кобрин/ на полях Черняхівських бере початок. В селі на ній побудовано два ставки з водяними млинами, а навкруги по підвищених полях багато древніх могил. Жителів 3073 чоловіки, знаходиться волосна управа, запасний хлібний магазин, і зразкове приходське училище для навчання писарів. Працювала полотняна фабрика і недавно заведені шовковичні дерева і розведені шовкопряди. Село має дві церкви: згідно Пам'ятної Книги Київської єпархії на 1910 рік складена протиререєм Трегубовим: Святого Димитра, 1758 року з приходом 1956 чоловік та двома класами приходської школи та церквою Івана Богослова з приходом 4005 чоловік з однокласною приходською школою. (За часів радянської влади церкви були зруйновані).
До реформи 1861 р. селяни землю орендували в держави, а після реформи селяни, одержавши невеликі наділи, змушені були за землю платити викуп державі.
Дореволюційне село складалося з куркулів, середняків і бідняків. Перед революцією нараховувалось до 1500 дворів, з них до 1200 дворів було бідняцьких, 250 середняцьких і 50 куркульських.
У 1847 році було відкрито однокласну школу, яка мала три групи. В 1903 році було відкрито двокласну школу. Культурний рівень населення був в порівнянні його з навколишніми селами був вищий.
Після Великої Жовтневої Соціалістичної революції населенню Черняхова приходилось вести боротьбу проти німецьких загарбників та банди Зеленого, що окупували Україну.
В роки громадянської війни на території Черняхова були загони армії Денікіна. Остаточно було розгромлено повстанські загони Зеленого і встановлено Радянську владу в 1919 році.
Після проголошення Радянської влади був організований Ревком. В 1923 р революційні комітети були ліквідовані, а в 1924 р. було створено в селі сільську Раду, головою її був Роєнко Нечипір Овдійович, відбулося районування території, Черняхів був приписаний до Германівського районного комітету. В 1926 році утворився Кагарлицький район, а Германівський - розформований.
В цей час населення села становило 6904 душі і 1335 дворів.
Перший колгосп, що організований був у Черняхові в 1929 році називався "Вільне життя". Колгосп об'єднував 21 господарство і мав 51 гектар землі .
На початок 1930 року в селі відбулася суцільна колективізація і було організовано ще чотири колгоспи: ім. Шевченка, "Червона зірка", ім. Ворошилова, "Перемога". А колгосп "Вільне життя" було перейменовано на колгосп ім. Будьонного.
1972 року пройшло об’єднання колгоспів в один колгосп «Маяк» потім реформований в СВГ «Черняхівське», 1996 році відбулося розпаювання земель. З 2007 року землі товарного сільськогосподарського призначення надані громадянами в оренду і обробляються ПрАТ «Агрофорт».
